Андрій Понєдєльнік : про вбивство себе на асфальті та про ідею відкриття амбіційного проєкту з розвитку футболу у Горішніх Плавнях.
- Наскільки складно тобі було відмовитися від звичайних дитячих радощів для поглиблених занять спортом? Чи бунтував ти проти батьків?
- Тренувань у дитинстві не було, відповідно і не піднімались такі теми між мною та батьками. Скоріше було навпаки, коли ми з братом приїжджали після футболу з синцями, з розбитими ногами, то мама просила більше не їхати на такі ігри, бо їй було тяжко дивитись на це все. Але на наступний день ми збирали речі і знову їхали, і знову зчісували собі ті ноги до крові. «Вони що на асфальті грали той футбол?» — запитаєте ви. Скажу так, що в моєму дитинстві не було майданчиків з покриттям для футболу, не було якісного газону на стадіонах. Ми грали у футбол де тільки була можливість, чи це найсухіша земля, чи це пісок наполовину з камінням, нам було все одно, головне, щоб ворота були, поділились і ганяємо поки не потемніє, або на вулиці, або в очах.
- Назви свого спортивного кумира та обґрунтуй чому саме ця людина…
- Мій кумир у футболі - це Кріштіану Роналду. Кожен по-різному бачить Кріша. Комусь він подобається через його фінти, обіграш один в один, гра головою, через різні футбольні і не футбольні якості. Я ставлю його на перше місце серед кумирів через його роботу над собою, цілеспрямованість і впевненість в своїх силах. Він розуміє, що він найкращий у світі і тримає цю планку уже на протязі багатьох років, що засвідчує про його стабільність, а це одна з найголовніших факторів футболіста на який звертають увагу тренери.
- Що вас найбільше дивувало чи вражало у супернику? Чи є противники, якими ти по-справжньому захоплюєшся?
- Ще коли грав у «Ниві» (Тернопіль), то сильно не замислювався над тим на скільки в цій команди сильний і міцний характер, який передавався там від старшого до наймолодших. А от коли прийшлось попрощатись з командою, уже зрозумів цю суть. Завжди слідкую за цією командою і завжди захоплююсь характером переможця тернопільської «Ниви», пацани ніколи не опустять руки, навіть тоді коли здається, що виграти не можливо. В цій команді я реально бачу дух бійців, що не може не підкупити.
- Найнеймовірніша подія у твоєму звичайному та спортивному житті?
- Неймовірна подія у футболі це однозначно виклик у збірну серед студентів та сама Універсіада в Неаполі. Там я отримав незабутні емоції. Збори в Італії; матчі проти збірних Італії, Мексики, Бразилії, Ірландії та Південної Кореї - це запам’ятається мені на все життя, адже ще рік до того моменту я грав у районному та обласному чемпіонатах, де старався і віддавав свої сили заради того, щоб отримати хоча б десь футбольну практику. Якщо брати звичайне життя, то це історія, яка все одно пов’язана з спортом. Я завжди мріяв стати футболістом, можливості розвиватись дома не було.
Максимум де я міг розвиватись - це були перерви між уроками, фізкультура і час, коли ми лишались після школи пограти у футбол п’ять на п’ять. Єдиним шансом «вирватись із села» була школа у Володимир-Волинському, де були і є футбольні команди різного віку, починаючи від 12-ти до 17-ти років. Дев’ятий клас, це був рік коли я мав визначитись, що я хочу, або лишатись на 10-11 клас дома, або їхати десь вступати в коледж. Якби не Андрій Шевчик, то думаю, що так би ці два варіанти я і розглядав би. Дуже вдячний цій людині, яка підказала батькам, що треба спробувати мені поїхати в Володимир-Волинський. Як-ні-як батькам було тяжко йти на ризик, плюс я найстарший син в сім’ї і перший хто поїде з дому шукати щастя. Дуже радий що все так склалось і Шевчик підштовхнув батьків на прийняття цього рішення. Літом після 9-го класу я поїхав на перегляд в команду і уже перше вересня я зустрічав не дома.
- Ломка себе – обов'язкова умова успішної спортивної кар'єри?
- Через себе нічого не роблю, як у спорті так і в житті. Якщо справа не приносить задоволення, то треба міняти справу. У футболі завжди працював і працюю віддаючи усі сили, аби досягнути найвищого результату. Інколи треба перетерпіти, збори, виснажливі тренування, але ні в якому разі це не назву тим, що роблю це через себе. «Кайфуй від того, чим займаєшся і займайся тим від чого кайфуєш», - думаю ця фраза тут дуже доречна. Обов’язковою умовою успішної спортивної кар’єри вважаю цілеспрямованість, людяність, завжди професійний підхід до справи. І коли у вас з’явиться думка закінчити з футболом, то просто згадайте з якого пустого нуля ви все починали і чи готові все просто так закинути, це обов’язково додасть мотивації працювати в два рази більше.
- Сформулюй особисте ставлення до футболу у п’ятьох словах?
- Футбол - не колишня, не розійдемося.
- Чи хотів б ти, щоб твої діти теж присвятили своє життя професійному спорту? Наведи аргументи?
- Коли будуть діти, то в них буде повна свобода в цьому плані. Хто ким захоче бути, тим і обов’язково буде, я підтримаю будь-який їх вибір. Якщо виберуть шлях пов’язаний зі спортом, то я буду щасливий, що я став прикладом до наслідування.
- Яка твоя головна професійна ціль? Що робитимеш після її досягнення?
- Ціль - грати в єврокубках. На даному етапі поставив для себе ціль дебютувати в Українській прем’єр-лізі. Це все можливо тільки за умови плідної праці і футбольного фарту. Дурити футбол я не хочу і не вмію, від себе все можливе я буду старатись віддавати футболу, а чи захоче він зі мною поділитись шматочком Ліги Європи, або Ліги Чемпіонів, це ми уже побачимо по завершенні кар’єри. Зараз я і мій молодший брат розробляємо план, який буде зв’язаний з підприємницькою діяльністю. Є плани подати документи на ліцензію футбольного тренера і досягнути найвищої планки в цій сфері в майбутньому. На даному етапі розробляється проект, який буде спрямований на розвиток футбольної молоді, це будуть на початку індивідуальні заняття тренера та юного футболіста, а згодом, сподіваюся все це переросте в щось більше. Початок цей проект буде мати саме в Горішніх Плавнях, сподіваюсь ця ідея дуже зацікавить батьків і молодь, яка хоче розвиватись у футболі, розвивати свої навики та в майбутньому підписувати професійні контракти з футбольними клубами.
Відзначимо, що ФК «Гірник-Спорт» вже 25 січня повернеться до тренувань.
Анастасія Шаповалова, прес-служба, ФК «Гірник-Спорт».